Чи настане кінець православним протиріччям?

Чи настане кінець православним протиріччям?

Міжправославні протиріччя і надалі залишаються основною проблемою повноцінного розвитку в Херсонському регіоні не лише православного сегменту, але й усього релігійного середовища та сфери конфесійних відносин. Православний конфлікт суттєво звужує можливості українського православ'я, загрожує суспільній злагоді, закладає глибинні суперечності у подальший розвиток усього релігійного життя країни.

Врегулювання внутрішньо-православних протиріч є важливою складовою державної політики в релігійній сфері, що передбачає розв'язання ряду стратегічних завдань, серед яких необхідно виділити такі: недопущення загострення протиріч, що тягнуть за собою порушення суспільного балансу та громадянської злагоди; сприяння розширенню різних форм контактності між суб'єктами православного протистояння; активізація міжцерковного переговорного процесу щодо врегулювання «українського питання». Але порою, наші керманичі забувають про значущість викладених питань, тому як народ нашої неньки повинен бути на першому плані. Релігія, як ніколи, має абсолютний доступ до психосоматичного стану нації, і якщо хтось досі вірить в те, що його рейтинг підніметься боротьбою з контрабандою або максимальним виконанням плану мобілізації – то він помиляється.

Поглиблення міжправославних протиріч в регіоні та в Україні в цілому значною мірою пов'язане з політикою керівництва провідних християнських церков, інтереси яких, у контексті реалізації геополітичних стратегій. Забезпечення впливу і можливого контролю над українським православ'ям з боку Константинопольського і Московського патріархатів має своє, цілком логічне, геоцерковне обґрунтування. Так, керівництво Руської православної церкви (РПЦ) намагається втягнути УПЦ у діяльність з реалізації доктрини «Руський світ» (передбачає духовне об’єднання слов’янських народів Росії, України та Білорусі) та вплинути на прийняття внутрішньоцерковних рішень та всіляко перешкоджає об’єднанню українського православ’я.

Водночас, поміркована позиція нового предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія (Березовського) щодо оцінки ситуації в країні пояснюється його прагненням уникнути політизації церкви. На думку фахівців, Онуфрій - досвідчений стратег, здатний передбачити негативні наслідки для церкви і, попри проросійську орієнтацію, виступає проти обмеження її статусу. При цьому, він відзначається консерватизмом у питанні дотримання церковних канонів, але у той самий час має наміри порушити питання щодо можливого розриву чи послаблення зв’язків з Московською патріархією.

Викликає занепокоєння зміцнення позицій проросійського крила церкви, очолюваного митрополитами Одеським і Ізмаїльським Агафангелом (Савиним) та Донецьким і Маріупольським Іларіоном (Шукало). Але, Слава Богу в Херсоні та області все спокійно. Існують непоодинокі конфліктні ситуації, але це пережитки "революції". Мешканцям зеленої та світлої області повинно донести на рівні органів влади, що залишаючись патріотами не потрібно вчиняти радикальних дій до близької особи – Бог все бачить та покарає у будь-якому випадку. Не дозволяйте нашим колишнім колегам з "московії" у своїх газетках та інтернет-брехунцях мусолити теми захоплень храмів та побиттях священиків, збройних протистоянь між прихожанам різних храмів тощо.

Як прохання – не дозволяйте будь-яким священикам змінити Вашу точку зору – вона завжди буде правильною. А якщо ні – Ви зрозумієте самі, але не підете за незрозумілими лозунгами церков, що можуть довести до паперті.скачать dle 10.4фильмы бесплатно
Додати коментар